29.08.2012/12:08
ЧЕСНО: Ми, Вони, ЗМІ та спільне майбутнє
ЧЕСНО: Ми, Вони, ЗМІ та спільне майбутнє

Перший етап кампанії Чесно "Фільтруй Раду!" фактологічно показав: український парламентаризм інфікований системною політичною корупцією, нехтуванням професійними обов’язками, презирством до законів, безкарністю та вседозволеністю тих, хто прорвався до його стін 5, 10, а часом навіть 20 років тому. Парламентські вибори цього року не стануть панацеєю від усіх цих хвороб політичної системи, імунітет якої роками навмисно пригнічували. Однак ми почали про це чесно говорити, і ми віримо, що саме з такої розмови має початися процес одужання. Нижче активісти кампанії пишуть про деякі аспекти її першого етапу напередодні етапу другого, коли ЧЕСНО оприлюднить результати перевірки кандидатів на відповідність 4 критеріям доброчесності.

 

Ми

Ірина Бекешкіна, ініціатор руху Чесно, директор Фонду "Демократичні ініціативи" ім. Ілька Кучеріва: Ми не віримо політикам. Верховна Рада – вищий законодавчий орган, що обирається нами, українцями, для того, аби формувати закони – стабільно не користується довірою тих самих громадян, які його обирають. 

Навіть після виборів 2006 і 2007 років, визнаних і в Україні, і міжнародною спільнотою такими, що відповідають демократичним стандартам, довіра до обраного парламенту не піднялася вище "двійки" за 5-бальною шкалою – 2,5 навесні 2006 і 2,3 навесні 2008.

А навесні 2012, наприкінці каденції нинішнього, чесно обраного  парламенту, недовіра до нього досягла рекордного низького значення – рівно 2,0 балів.

Більше того, ми, українці, розчарувалися і в самому механізмові виборів.

Були вибори 2006 і 2007 чесними і демократичними. Але більшість вважає, що вибори в Україні не є тим механізмом, який дозволяє громадянам впливати на владу. Так, у березні 2012 року таких скептиків нараховувалося 46% проти 32% тих, хто покладає на вибори певні сподівання.

Чому? Бо політики не виконують своїх обіцянок і не відповідають образу еліти в уяві суспільства. Лідирують в опитуванні дві відповіді: "невиконання тими, кого обрали, своїх виборчих обіцянок" і "низька якість тих, з кого доводиться обирати на виборах  – кого б не обрали, краще не буде".

Звідси з’явилися 6 критеріїв доброчесності кандидатів у депутати для перевірки політиків на певний стандарт якості, якого від них чекаємо всі ми.

У грудні 2011 року Фонд "Демократичні  ініціативи" провів загальнонаціональне дослідження громадської думки, яке дозволяє нам доказово стверджувати, що усі критерії, виділені громадських рухом ЧЕСНО для оцінки депутатів та кандидатів у депутати визнані громадською думкою важливими: 

Критерії

важливо

не важливо

причетність до корупційних дій

80%

13%

оприлюднення декларації про доходи та майно

71%

21%

відповідність способу життя депутата заявленій декларації про доходи

74%

18%

перешкоджання роботі журналістів

61%

27%

особисте голосування депутата у Верховній Раді

66%

22%

відвідування депутатами засідань Верховної Ради

72%

16%

Важливість виділених критеріїв оцінки кандидатів у депутати залежить від готовності брати участь у виборах: найбільше значення цим критеріям надають ті, хто обов’язково збирається іти на вибори, найменше – ті, хто на вибори не збирається зовсім. Ще більш значимим був виявлений у дослідженні факт, що усі виділені критерії важливі для виборців усіх політичних сил.

Критерій переходів депутата з однієї фракції  до іншої виявився дуже і достатньо важливим для 80% виборців партії "Батьківщина", 65% виборців КПУ, 60% виборців Партії регіонів, 71% виборців партії "УДАР", 72% партії "Фронт змін".

Критерій причетності чи непричетності кандидата до корупційних дій виявився дуже і достатньо важливим для 88% виборців партії "Батьківщина", 85% виборців КПУ, 78% Партії регіонів, 78% виборців партії "УДАР", 79% партії "Фронт змін". 

Критерій оприлюднення чи не оприлюднення  кандидатом своєї декларації про доходи та майно виявився дуже і достатньо важливим для 80% виборців партії "Батьківщина", 80% виборців КПУ, 72% виборців Партії регіонів, 67% виборців партії "УДАРу", 79% партії "Фронт змін".

Критерій відповідності чи невідповідності способу  життя кандидата заявленій декларації про доходи виявився дуже і достатньо важливим для 77% виборців партії "Батьківщина", 88% виборців КПУ,  78% виборців Партії регіонів, 70% виборців партії  "УДАР",  69% виборців партії "Фронт змін".

Критерій  перешкоджання  кандидата  роботі журналістів виявився  дуже і достатньо важливим для 70% виборців партії "Батьківщина", 63% виборців КПУ, 62% виборців Партії регіонів, 63% виборців партії "УДАР", 73% виборців партії "Фронт змін".

Критерій особистого голосування депутата у Верховній Раді виявився дуже і достатньо важливим для 79% виборців партії "Батьківщина", 76% виборців КПУ, 70% виборців Партії регіонів, 65% виборців партії  "УДАР",  74% виборців партії "Фронт змін".

Критерій  відвідування  депутатом засідань Верховної Ради виявився дуже і достатньо важливим для 84% виборців партії "Батьківщина", 78% виборців КПУ, 78% виборців Партії регіонів, 78% виборців партії "УДАР", 83% виборців партії "Фронт змін".

ЧЕСНО – це відповідь на суспільні очікування, це наш погляд на них. У зазначеному опитуванні більшість опитаних громадян (67%) погодилася з тим, що під час виборів потрібна діяльність громадських організацій, які здійснюють контроль за чесністю виборів, провадять освітню діяльність тощо. Не потрібною вважають таку діяльність лише 18%.

Вони

Вікторія Сюмар, ініціатор руху ЧЕСНО, директор Інституту Масової Інформації: На 22 році української незалежності можемо констатувати: між суспільством та більшістю політиків у країні не просто дистанція. Між нами – прірва.

Хто такі політики для українців? Це, в першу чергу, люди з телевізора. Це віртуальні образи, яких вживу українці можуть бачити лише під вибори.

ВОНИ живуть ніби в іншій країні з іншими проблемами. ВОНИ не помічають лікарень зі з’їденим грибком стінами, бо лікуються в Австрії чи Німеччині. ВОНИ не бачать обдертих під’їздів та непрацюючих ліфтів, поганих харчів у школах, якими годують дітей.

Не бачать пенсіонерів, які живуть, рахуючи досі кожну копійку. ВОНИ не виконують закони, які ж самі ухвалюють для нас. ВОНИ уже часто використовують владу не на користь своїх виборців, а як доступ до велетенського державного ресурсу.

Це прірва недовіри, не подолавши яку країна не має жодного шансу на зміни, бо зміни творяться лише тоді, коли народ підтримує владу, яку обирає.

Але для цього політики як елітний клас мають демонструвати приклад інших підходів до політики і життя загалом.

Ми запропонували політикам діалог про ці проблеми. Цей діалог мав на меті донести те, як виглядає українська політика "з іншого боку екрану" та розмову про необхідність змін.

Розмова сподобалася не всім. У першу чергу через те, що вона була не абстрактною "про долю країни", в стилі ток-шоу, а цілком конкретною – про персональну відповідальність кожного політика – народного депутата, а також тих, хто хоче ними бути.

Ця розмова передбачала спроможність політичних сил бути підзвітними перед громадянським суспільством, відповідати на конкретні питання щодо біографії кожного кандидата в депутати. А також спроможність брати на себе відповідальність дотримуватися конкретних критеріїв, важливих для нас у майбутній своїй діяльності, яка, зрештою, значною мірою визначатиме наше життя.

Як виявилося, вести таку розмову спроможні далеко не всі. Хтось – як Партія регіонів – надто впевнено почувається у владі й прагне за будь-яку ціну цю повну владу втримати, аби не звертати увагу на такі речі як громадська думка та закони України.

Хтось – як комуністи – вважають своїх виборців надто далекими від громадянського суспільства і розуміння принципів функціонування правової держави, тож віддають перевагу значно примітивнішим формам роботи з виборцем, використовуючи масову і суперпопулістську рекламу.

Об’єднана опозиція "За Батьківщину", хоч і не наважилася підписати угоду з ЧЕСНО, все ж не могла повністю проігнорувати громадську ініціативу, хоча б через те, що добре знає дві речі: 1) їхній виборець критерії ЧЕСНО підтримує; 2) не підтримка громадянського суспільства може коштувати втраті вагомої частини рейтингу.

Тому, публічно пообіцявши критеріїв дотримуватися і при підборі кандидатів, і в наступному парламенті, опозиція списків своїх висуванців для громадського аудиту не надала, а відфільтрувала кандидатів у відповідності до дещо інших критеріїв, широкому загалові не відомих.

Чи дотримається опозиція інших обіцянок, оприлюднених в декларації на зустрічі з рухом ЧЕСНО, – покаже найближче майбутнє. Зокрема, ще до виборів опозиція обіцяла припинити порушувати Конституцію й розпочати голосувати лише персонально.

Партії-фантоми відмовчалися: у Литвина не знайшлося, власне, з ким підписувати угоду, а "Наша Україна" після кількох пропозицій про діалог дала зрозуміти, що для партії ці питання не на часі.

Нові політичні проекти, які лише прагнуть потрапити до вищої політичної ліги, змушені доводити свою "новизну" і демонструвати українцям те, чого ветеранам політичних змагань робити ніби не так обов’язково. Проте, навіть з "нових" далеко не всі виявилися готовими до нових підходів.

Наталя Королевська, на жаль, не наважилася заявити про публічну позицію щодо ЧЕСНО. Може, через те, що вже має гарантії потрапляння до вищої ліги?

У свою чергу "Свобода" була за крок до підписання угоди, але в останній момент обмежилася декларацією про підтримку критеріїв та обіцянкою виконувати їх в парламенті. Олег Тягнибок відступив перед формальним обов'язком, прописаним в документі, про виключення кандидатів, які мають хоча б одне порушення.

У свободівців виникло побоювання, що деякі однопартійці можуть не пройти критерій "порушення прав та свобод".

Угоду з ЧЕСНО підписали лише Анатолій Гриценко від Громадянської позиції та Віталій Кличко від УДАРу. Після входження Гриценка до Об’єднаної опозиції, угода лишилася чинною лише з УДАРом. 

УДАР врешті став єдиною політичною силою, яка передала на аудит громадськості як список мажоритарників, так і прохідну частину списку. Це – прецедент для української політики, оскільки передбачає політичну послідовність для самих партійців, які потрапляли у список за зрозумілим алгоритмом, а не як вирішить лідер, новий підхід для виборця та відносну прозорість для громадськості. Але лише відносну.

Рух ЧЕСНО свою частину угоди виконав – ми зробили аналіз кожного кандидата від УДАРу, і далі вже політрада партії визначала, чи зважати на результати цього дослідження. Попри те, що в угоді було записано порушників критеріїв до списків не включати, частина їх таки там опинилася.

Перший етап кампанії "Фільтруй Раду!" став для політиків новацією та несподіванкою. Ми протестували їх на прості та зрозумілі кожному українцеві речі: дотримання законів, добросовісність у виконанні своїх обов’язків, сумлінність.

Результат вразив, бо показав: вони давно дозволяють собі те, чого ми не робимо. Відсутність доброчесності в Раді – це серйозний діагноз, але він цілком конкретно пояснює і рівень довіри до парламенту.

Багатьом політикам це не сподобалося, як і не сподобався основний принцип кампанії – персональна відповідальність та прозорість щодо кожного, хто хоче вирішувати долю мільйонів.

Проте, попри всю критику на адресу ЧЕСНО, важливим є розуміння: люди мають право контролювати своїх обранців, знати про них правду та ставити умови щодо дотримання законів та норм моралі.

І це лише початок, спроба діалогу про далеко не всі речі, які є важливими. Але без цього діалогу прірва недовіри лише зростатиме, і ми лише поглибимо цей поділ країни на НАС та НИХ

ЗМІ та ЗМІни

Сергій Таран, учасник руху ЧЕСНО: Українські медіа не є вільними. Ми розуміли, що за нинішніх умов будь-яка громадська ініціатива майже неминуче наштовхуватиметься на фільтри політичної цензури, "джинси" та прагматизму власників медіа імперій.

Але нам вдалося прорвати інформаційну блокаду. Про діяльність руху ЧЕСНО повідомляли фактично всі ЗМІ, тому що наше бачення надто точно відповідає баченню людей, воно резонує із запитами суспільства.

Вже на початку нашої кампанії соціологи засвідчили: про ЧЕСНОметр та кампанію знають більше 20% українців.

Те, що нам вдалося достукатися до людей, є, насамперед, заслугою сотень журналістів, які не згоджувалися бути гвинтиками своїх медіа імперій. Нашими однодумцями стали журналісти й цілі редакції.

"Українська правда", "ЗІК", "Кореспондент", ТВi, 5 канал, "Телекритика", "Дзеркало Тижня" – вони доводять, що в Україні є ЗМІ, які розуміють запит аудиторії і хочуть поширювати реальну інформацію про стан країни та стан політикуму.

І саме через це вони лишатимуться флагманами і задаватимуть тон в інформаційному середовищі. Справжнім відкриттям для нас стали регіональні ЗМІ, які поширювали чимало інформації з дослідження ЧЕСНО.

Ми широко використовувати і нові медіа, – Інтернет та соціальні мережі, які є вільними від цензури. А це значить, що наші ідеї отримали підтримку серед "найбільш просунутої" групи українських виборців.

Все це засвідчує: коли ідеї потрібні суспільству, ніяка цензура не може їх зупинити. І журналісти в цьому перші союзники.

І ще. Чи не найбільше критики ЧЕСНОметр отримав теж саме від журналістів. Ми вітали і вітаємо цю критику, бо це означає: те, що ми робимо, спроможне підтримати дискусію про якісне оновлення української політики.

Сьогодні в Україні спостерігаємо певний феномен: журналісти перестали бути лише дзеркалом суспільства. Вони стали носіями цінностей. Від їхнього сумління залежить те, яку думку виборці сформують про політиків, і яку владу ми отримаємо. На тлі відсутності авторитетів у державних інституціях деяким журналістам набагато більше довіряють ніж рейтинговим політикам.

ЧЕСНО To be continued

Світлана Заліщук, ініціатор руху ЧЕСНО, виконавчий директор ГО Центр ЮЕЙ: Після багатьох міст, відвіданих в рамках туру ЧЕСНО, з’явилося відчуття, що сьогодні на виборах вони вибирають НАС, а не ми ЇХ.

Політики обирають народ, ділять українців на цільові аудиторії та електоральні поля і готують відповідне виборче меню.

Для декого – це "основне блюдо" у вигляді мовного закону. Для тих, хто на дієті, – підвищення пенсії. Для не гурманів – гречка. Для тих, хто постить, – обіцянки здорового харчування в майбутньому.

Гурманів намагаються ігнорувати й влада й опозиція, вони обходяться дуже дорого.

Адже якщо запропонувати суспільству зміни, попрощатися з олігархами, взяти відповідальність за болючі реформи, якщо побудувати фінансову прозорість, і головно інструменти демократичної передачі влади – прихід до влади втрачає сенс для сучасної політичної еліти.

ЧЕСНО – це одна зі спроб почати обирати владу і свою країну, почати обирати їх і обирати свідомо.Це наша спроба – активістів, волонтерів, журналістів, експертів, які вийшли з режиму очікування й поставили оцінку діючому парламенту.

Далі ми пропустимо через фільтр ЧЕСНОметру всіх кандидатів, які мають найбільше шансів перетнути виборчий бар'єр, за методологією, яка, зокрема, врахувала конструктивну публічну критику. Долучитися до моніторингу ми запросили активних громадян, використовуючи краудсорсингові можливості сайту ЧЕСНО.

Відповідне дослідження чекає оприлюднення у вересні. Ми зробимо все, аби показати людям справжні маски тих, хто зараз посміхається нам з білбордів, добре відретушованих вправними рекламістами.

Але не це головне. Головне – приклад активної позиції. Ми прагнули показати, що ініціатива щодо змін виходить від нас, і що громадські активісти можуть успішно впливати на політику та її якість.

Якщо завтра 50 поважних лікарів вироблять критерії Здорової країни, а післязавтра невеличке коло викладачів та вчителів об’єднаються довкола вимог щодо Конкурентної освіти, а потім бізнесмени візьмуться за Прозорість та антикорупцію, – держава може змінитися. І не тому, що вони змінять нас, а тому що ми змінимося самі, і ми змінимо їх.

ЧЕСНО – це також наш посил кандидатам у 2015 році, що президенти з кредитними історіями, у яких є відмітки "справа Гонгадзе", "син Бога і державна дача після відставки" та "Межигір’я" не можуть отримати від суспільства позику на 5 років у вигляді посади керівника держави.

Політика може змінитися, коли нарешті ми зрозуміємо, що цінність права вибирати в тому, що воно матеріалізується завтрашньою Україною. Це право – обирати успішну країну, а не бути обраним в межах чийогось персонального політичного та економічного успіху – накладає чимало обов’язків: перший з яких бути громадянами, а не електоратом.

І тоді ми маємо бути ЧЕСНИМИ з собою, чи готові ми ці обов’язки виконувати. Зміни починаються з нас, і наша активна позиція може змінити не лише їх, вона спроможна змінити країну.

За матеріалами: Українська правда